Плетіння: соломка, комиш, рогіз

Ласкаво просимо на офіційний сайт майстерні народних ремесел "Плетіння з рослинних матеріалів" Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Скориставшись порадами зі сторінок нашого сайту ви зможете навчитись цьому чудовому старовинному ремеслу, відкрити для себе багато цікавого,чи просто приємно провести час за корисною ручною працею. Будемо раді діалогу та дружній співпраці!

Одним з найдавніших ремесел  слов’ян є плетіння з різноманітних рослинних матеріалів. Археологи переконливо доводять, що його витоки сягають епохи неоліту. Деякі літературні джерела повідомляють про зародження плетіння у країнах Сходу та широке розповсюдження цього ремесла у І тисячолітті до н.д. під назвою "Макраме”. Спочатку технології плетіння використовувалось лише при виготовленні речей суто утилітарного призначення, але з часом технікою плетіння почали створювати і різноманітні прикраси.
Українські науковці виводять усі відомі нині технології плетіння з прадавнього сакрального мистецтва в’язання вузлів – "наузів”, "навузів”, за допомогою яких фіксувалась і передавалась важлива інформація, а також виконувались певні ритуальні дійства оберегового характеру.
Історія зародження і розвитку художнього промислу плетіння з рослинних матеріалів на Україні започатковується наприкінці ХІХ ст.. В цей час у місті Корсунь-Шевченківський відкривається перша школа лозоплетіння, для викладання в ній було запрошено кращих спеціалістів цього ремесла з Франції та Німеччини. На Чернігівщині будують лозопарильний завод, який аж до 1940 р. забезпечував ошкуреним дротом не тільки місцеві артілі, а й промисловців західноєвропейських держав. Відомо, що у 1950 р. лозоплетільними підприємствами України випускалось близько 34% від загальної кількості плетених виробів та близько 65% плетених меблів.
Сьогодні найвідомішими вітчизняними підприємствами, що виготовляють плетені вироби з лози, є Боромлянська фабрика "Іва” на Сумщині, Великобогачанська фабрика "Веснянка” на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика "Корсуньчанка” на Черкащині, Ратновська фабрика "Веснянка” на Волині, завод "Маяк” на Хмельниччині та ін. Ці підприємства зберігають, продовжують і розвивають вітчизняні традиції лозоплетіння як художнього промислу. Одночасно ремесло художнього плетіння з природних матеріалів набуває популярності серед майстрів народної творчості (аматорів і професіоналів), які піднімають його на вищі мистецькі щаблі: відпрацьовують нові, витончені технології, експериментують з різноманітними матеріалами та їх оздобленням, застосовують технології плетіння при виготовленні виробів більш широкого асортименту.
Для розвитку ремесла художнього плетіння з рослинних матеріалів в Україні існує чудове матеріальне підґрунтя. Природа щедро постачає необхідну для цього сировину: соломку, комиш, очерет, лозу та інші болотні рослини. При їх заготівлі звільняється місце для молодої порослі, попереджується стихійне заростання, захаращення, "здичавіння” природних водоймищ, забезпечується процес їх очищення, оздоровлення. Отже, плетіння з болотних рослин не потребує значних фінансових витрат і, разом з тим, сприяє покращенню екологічної якості довкілля.
Техніки плетіння з болотних рослин базуються на простих прийомах, вони цілком доступні для оволодіння дітьми будь-якого віку. Традиційні технології виготовлення типових виробів відшліфовані кращими майстрами, ремесло не потребує складного реманенту, інструментарію.
Як і всі інші види декоративно-ужиткового мистецтва, художнє плетіння з природних матеріалів надає знання про матеріали і їх властивості, про закони формотворення, художнього компонування і колористики, а також про шляхи досягнення гармонії художньої форми і споживчої функції у виробі. Цей вид ремесла є прекрасним засобом навчання та виховання учнівської та студентської молоді.