Одним з найдавніших ремесел слов’ян є плетіння з різноманітних рослинних матеріалів. Археологи переконливо доводять, що його витоки сягають епохи неоліту. Деякі літературні джерела повідомляють про зародження плетіння у країнах Сходу та широке розповсюдження цього ремесла у І тисячолітті до н.д. під назвою "Макраме”. Спочатку технології плетіння використовувалось лише при виготовленні речей суто утилітарного призначення, але з часом технікою плетіння почали створювати і різноманітні прикраси. Українські науковці виводять усі відомі нині технології плетіння з прадавнього сакрального мистецтва в’язання вузлів – "наузів”, "навузів”, за допомогою яких фіксувалась і передавалась важлива інформація, а також виконувались певні ритуальні дійства оберегового характеру. Історія зародження і розвитку художнього промислу плетіння з рослинних матеріалів на Україні започатковується наприкінці ХІХ ст.. В цей час у місті Корсунь-Шевченківський відкривається перша школа лозоплетіння, для викладання в ній було запрошено кращих спеціалістів цього ремесла з Франції та Німеччини. На Чернігівщині будують лозопарильний завод, який аж до 1940 р. забезпечував ошкуреним дротом не тільки місцеві артілі, а й промисловців західноєвропейських держав. Відомо, що у 1950 р. лозоплетільними підприємствами України випускалось близько 34% від загальної кількості плетених виробів та близько 65% плетених меблів. Сьогодні найвідомішими вітчизняними підприємствами, що виготовляють плетені вироби з лози, є Боромлянська фабрика "Іва” на Сумщині, Великобогачанська фабрика "Веснянка” на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика "Корсуньчанка” на Черкащині, Ратновська фабрика "Веснянка” на Волині, завод "Маяк” на Хмельниччині та ін. Ці підприємства зберігають, продовжують і розвивають вітчизняні традиції лозоплетіння як художнього промислу. Одночасно ремесло художнього плетіння з природних матеріалів набуває популярності серед майстрів народної творчості (аматорів і професіоналів), які піднімають його на вищі мистецькі щаблі: відпрацьовують нові, витончені технології, експериментують з різноманітними матеріалами та їх оздобленням, застосовують технології плетіння при виготовленні виробів більш широкого асортименту. Для розвитку ремесла художнього плетіння з рослинних матеріалів в Україні існує чудове матеріальне підґрунтя. Природа щедро постачає необхідну для цього сировину: комиш, очерет, лозу та інші болотні рослини. При їх заготівлі звільняється місце для молодої порослі, попереджується стихійне заростання, захаращення, "здичавіння” природних водоймищ, забезпечується процес їх очищення, оздоровлення. Отже, плетіння з болотних рослин не потребує значних фінансових витрат і, разом з тим, сприяє покращенню екологічної якості довкілля. Техніки плетіння з болотних рослин базуються на простих прийомах, вони цілком доступні для оволодіння дітьми будь-якого віку. Традиційні технології виготовлення типових виробів відшліфовані кращими майстрами, ремесло не потребує складного реманенту, інструментарію. Як і всі інші види декоративно-ужиткового мистецтва, художнє плетіння з природних матеріалів надає знання про матеріали і їх властивості, про закони формотворення, художнього компонування і колористики, а також про шляхи досягнення гармонії художньої форми і споживчої функції у виробі. Цей вид ремесла є прекрасним засобом навчання та виховання учнівської молоді.